Наближення вибору

Анатолій Пінчук, для УП _ Вівторок, 23 червня 2009, 18:56

Що відчувають батьки після народження дитини? Що відчуває дитина, з’явившись на світ? Про що думає людина перед обличчям смерті?

Спробуйте проаналізувати ваші відповіді і знайдіть у них спільність.

А тепер озирніться навколо.

Вас влаштовує те, що відбувається з вами, з вашими дітьми, вашими батьками? Вас влаштовує якість води та їжі, які ви вживаєте, вас влаштовує як поводиться з вами дрібний чиновник чи просто представник якоїсь фірми, що надає послугу. Вас влаштовує стан вашої безпеки: фізичної, біологічної, психологічної, соціальної? Вас влаштовує теперішній стан українського суспільства? Вам потрібна Україна?

 

Переконаний, що на більшість питань ви дали негативну відповідь, але сподіваюся не на останнє. Принаймні мені хочеться жити на цій землі, в цій країні. Я хочу, щоб тут виросли і самореалізовувалися мої діти. Щоб вони росли у безпеці, здоровими і сильними, у гармонії з природою, отримували якісну освіту і щоб були щасливими.

Думаю більшість громадян України мають подібні бажання. Що нам заважає забезпечити це? Влада і політики? Так, але хто формує владу і обирає політиків?

Поміркуйте. Кожен з нас вчиняє ті чи інші корупційні дії. Ми всі – корупціонери. Так, риба гниє з голови і те, що відбувається в органах влади, особливо центральної, не йде ні в яке порівняння з так би мовити побутовою корупцією. Але і те, і те є корупція.

Точно так, як продавець що обважує вас, селянин, що засипає купу нітратів у землю, виробник, який додає у продукт генетично модифіковану сою чи шкідливий для здоров’я барвник, банкір чи страховик, який намагається не виконати свої зобов’язання, політик, що обіцяє навести порядок та стабільність, думаючи про черговий бюджетний мільйон до власної кишені – вони всі обманюють. Але вони всі – частина нас.

Так, всі ми різні. Хтось більш чесний, хтось більш духовний, хтось більш принциповий, але… Але недарма ще у казках головним випробуванням було випробування "мідними трубами". Спробуйте змоделювати свою поведінку на випадок отримання "безмежної" влади?

Необхідні запобіжники! Яким вони мають бути?

Виховуючи дитину, якими способами намагаєтеся донести до неї що є добрим, і що поганим? Через стимули!

Коли акціонери (а громадяни, як платники податків, є своєрідним акціонерами держави – це визнають навіть окремі політики) створюють підприємство, що вони намагаються закласти у його статут? Стимули для менеджменту, зацікавленість у розвитку, з одного боку, з іншого – підконтрольність та підзвітність. А чим цей статут є? Набором правил та процедур!

Здійснення будь-чого починається з правил та процедур. Тож, якщо ми хочемо змінити теперішній стан справ, перше, що ми маємо зробити, – встановити нові правила та процедури. Для самих себе і для тих, чиїми послугами ми хотіли б користуватися. З контролем і відповідальністю без жодних виключень.

На рівні об’єднання співвласників будинку чи мешканців кварталу, на рівні територіальної громади, на рівні нації, нарешті.

На чому вони повинні базуватися? В першу чергу, на забезпеченні нашої безпеки. Я можу мати будь-яку свободу доти, доки не становлю загрозу безпеці та свободі іншої особи. Якщо я можу своїми діями зашкодити здоров’ю чи базовим правам іншої людини – можливість таких моїх дій має бути обмежена.

На відкритості і прозорості.Коли ви під постійним контролем, шанси щось вкрасти суттєво зменшуються. Якщо ви бачите мої руки, ви впевнені, що я не зможу заподіяти вам шкоди.

Забезпечення прозорості наразі полегшується тим, що ми живемо у інформаційному суспільстві і можливостей здійснювати контроль є маса. Невже ми не в змозі забезпечити хоча б таку ступень прозорості влади, яка є в Естонії чи Казахстані?

В принципі, кожен політик, кожен чиновник, кожен, хто претендує хоча б на якусь владу, має бути "за склом", принаймні, для тих, хто уповноважує його.

На заохоченні якості, та стимулюванні ефективності. Коли людина зацікавлена у кінцевому результаті, продуктивність її праці набагато вища. Маємо встановити відповідні стандарти та критерії, за якими відкрито оцінювати ефективність діяльності тих, хто має надавати послуги влади.

На відповідальності та невідворотності покарання за порушення. Сподівання на уникнення відповідальності провокує порушення. Неприпустимі жодні виключення з загальних правил та процедур!

Яким ми хочемо бачити місце, у якому ми живемо, місце, де працюємо, де відпочиваємо. Село, місто, країну? З точки зору забезпечення безпеки життєдіяльності? З точки зору розвитку наступних поколінь? З точки зору конкурентного світу та останніх, на тлі фінансово-економічної кризи, тенденцій світового розвитку?

Відповіді на ці питання більш складні. Але якщо ми хочемо жити та розвиватися, ми мусимо дати ці відповіді. Спочатку кожен для себе, а потім погодити їх в спільну. Тому що ми є спільнота. Спільнота, яка існує на в конкурентному середовищі, на спільній території.

До речі, тисячоліття тому на цій території жили наші пращури. Жили в слов’янських поселеннях у гармонії з природою, яка не зникала, навіть коли поселення поступово перетворювались на міста. Збиралися на віче та обирали князів та Думу. Шанували власні традиції, зберігали свій Рід. Єдине, що не встигли – інтегруватись у державу до початку активних зовнішніх впливів.

А традиції були настільки сильними, що імплементувалися у християнство, збереглися і за часів Великого князівства литовського, і Речі Посполитою , і царської Росії. Лише більшовицька гідра, яка нищила все навколо, майже знищила і їх, а з ними – притаманне слов’янам відчуття природи та навколишнього світу.

Ми маємо їх відродити і сформулювати українську національну ідею. Автор вже писав, (Акціонерне товариство Українська Держава), що українська національна ідея – це побудова реально демократичної держави з можливістю максимальної самореалізації кожного громадянина (наразі – забезпечення безпеки та здоров’я) на основі органічного поєднання національного кореню, духовності, сучасних управлінських підходів. іноваційності та уникнення помилок сучасної цивілізації. Реалізувати її ми зможемо лише тоді, коли всі ми, незалежно від етнічного походження, усвідомимо себе вільними громадянами, спадкоємцями великої демократичної традиції України.

А тепер до конкретики сьогодення.

Правовий хаос та беззаконня, корумпована та неефективна влада на всіх рівнях призвели до того, що ніхто – ні вчений, ні робітник, ні селянин, ні лікар, ні підприємець, ні військовослужбовець не має можливостей реалізувати свої здібності та забезпечити себе та своїх дітей.

Ба більше, він навіть не може бути впевненим в завтрашньому дні.

Наявна зараз в Україні система влади є неефективною та деструктивною. Нинішня політична еліта хоч і відчуває ступінь небезпеки для країни та громадян, але розглядає владу винятково як ресурс для самозбагачення, і, в принципі, є елітою лише за своїм статусом, але не за сутністю.

Вона виявилася неспроможною не тільки сформувати стратегію розвитку України, не кажучи вже про якусь іноваційність, а навіть провести загальнонаціональну дискусію щодо її формування.

Вона намагається законсервувати свій статус для подальшого пограбування держави. Найближча виборча кампанія, та тлі всеохоплюючою корупції та політико-правового рейдерства, несе у собі загрозу існуванню України як держави.

Єдиним виходом з цієї ситуації є фактичне перезаснування держави – через реалізацію установчої влади громадян на всіх рівнях і встановленні згаданих вище правил та процедур.

Зробити це можна лише шляхом тиску на владу (з вимогою негайного впровадження згаданих правил та процедур) або поступовим заміщенням існуючої влади новою, за сутністю, а не за обличчям.

Зробити це маємо ми самі, організовуючись у громади та спільноти на основі згаданих принципів, правил та процедур. Створюючи спільно між собою такі міні моделі майбутньої України. Такі спільноти вже з’являються. Поки що переважно в громадському, але вже і в підприємницькому та інших середовищах.

До речі, на ІІІ-й Громадянській Асамблеї України, окрім резолюції було також проголосоване рішення про підготовку пакету законодавчих пропозицій (зокрема, щодо прозорості влади та партій), як ультиматуму від громадянського суспільства існуючий владі, який наразі розробляється.

Чим більше буде таких прикладів і таких спільнот, чим швидше дії громади стануть спільними та скоординованими і матимуть спільні базові принципи моделі майбутньої України, тим більше шансів на збереження країни та відродження її сили.

А далі – втілення цих базових принципів.

Або ті, хто хоче бути здоровими та щасливими людьми, свідомими відповідальними громадянами, вільними особистостями створять нарешті єдину спільноту та змусять усіх, хто краде, жити за її правилами. Або процес руйнації України буде продовжуватися аж до її знищення.

Час спливає. Але вірю, що Громадяни України ще встигнуть повернути Україну собі!

 

Анатолій Пінчук, президент ВГО "Українська стратегія", для УП

7 thoughts on “Наближення вибору

  1. Длинно.Много мыслей. Много логических цепочек. И все же-что же хотел сказать автор. Обычно развитие аналитического поста идет так- завязка-обозначение проблемы/ситуации-выявление причин-возможные выходы-что мешает/что может помочь-резюме/возможно призыв к действию.
    Да, много всего. И выход Анатолий предлагает-реализация учредительной(установчої)власти граждан. Встречный вопрос-у граждан спросили? Инструменты есть, хорошо, а кто будет их уверенно в руках держать?
    А в конце меня полностью фраза сбивает-вернуть Украину себе. Простите, какую Украину?? ту, что я вижу прямо сейчас? Или ту, о которой он пишет, чтобы была тысячелетия назад(имея в виду древнеславянские земли с их вече, а позднее – с князем и Думою).

  2. Это не пост. Это статья с украинской правды.
    О вечном вопросе. Вы думаете граждан спрашивают когда объявляют результаты сфальсифицированных выборов? А у нас других “выборов” в стране нет последние 15-20 лет.
    В статье же автор высказывает каким бы мог быть путь сознательных и небезразличных граждан.
    А вернуть ту Украину в которой будут жить наши дети и внуки, без феодального положения, которое сейчас приходит во всей “красе”.

  3. //що засипає купу нітратів у землю,
    Не згоден. Наразі мін.добрива досить дорогі і не всі, далеко не всі вносять НЕОБХІДНУ кількість. Рівень нітратів у водах і землі зарах значно нижчий аніж у радянський час.
    А не внесення добрив = низький врожай = збитки…
    а з усім іншим – згоден.

  4. много пропаганды, мало конкретных рекомендаций, пора уже научиться мыслить конкретными задачами а не лозунгами.

  5. Тогда, если инструмент “выборы” в том виде, в каком он действует в нашей стране не работает, то значит он не нужен этой стране. Но прежде чем что-то убрать, нужно предложить альтернативу, а вот -масса вопросов по внедрению нового.
    Автор-молодец, бесспорно, он предлагает путь для сознательных(!)-и сколько таких на Украине. Просто мне кажется Анатолий опережает время.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s