А ведь и правда?

Вчера после этого поста, который не смотря на свою украиноязчность попал в топ читаемых в ЖЖ ))) нашла случайно интереснейший пост. Смеялась после всех бурных обсуждений громко. Т.к. нижеприведенное попадает в десятку отношения русских к украинскому вопросу.

***

Как песня, из которой слов не выкинешь…

* Если русский любит Россию – он патриот. Если украинец любит Украину – он махровый бандеровский националист.
* Если русский говорит “хохол” – он по – доброму иронизирует над представителем братского народа. Если украинец говорит “москаль” – он выявляет этим свою националистическую, антироссийскую сущность.
* Если русский митингует – он отстаивает свои интересы. Если украинец митингует – он отрабатывает американские деньги, выплаченные ему в антироссийских целях.
* Если русский президент общается с американским президентом – он налаживает отношения между двумя странами. Если украинский президент общается с американским президентом – они оба плетут антироссийский заговор.
* Если русский говорит на русском языке – он просто русский. Если украинец говорит на украинском языке – он Петлюра недобитый.
* Если президент России декларирует пророссийские лозунги – это нормальный президент. Если президент Украины декларирует проукраинские лозунги – он проамериканский и антироссийский президент.
* Если русское правительство не соглашается с украинским правительством – оно отстаивает национальные интересы. Если украинское правительство не соглашается с русским правительством – абарзели ваще.
(с) nondefault


UPD

написала такий коментарій до цього посту, що виношу в пост
Насправді прикладів того, як та сама риса ставиться в плюс своїй стороні і в мінус – чужій , надзвичайно багато. Думаю, це типова риса культурологічної війни. Наприклад:
1.”Наша” сторона зберігає традиції – це свідчить про її історичність і повагу до предків. “Їхня” сторона зберігає традиції – це свідчить про її середньовічність і відсталість
2.”Наша” сторона легко пристосовується до нових життєвих умов – це свідчить про наш високий інтелектуальний рівень. “Їхня” сторона легко пристосовується до нових життєвих умов – це свідчить про їх деформацію внаслідок багатолітнього гніту і промивання мозків.
3.”Наша” мова змінюється і засвоює нові синтаксичні конструкції – це свідчить про її динамізм і відкритість. У “їхньої” мови це саме є ознакою штучності і неприродності.
4.Для “нашої” культури характерною рисою є самоіронія і вміння покепкувати над собою – це свідчить про “наше” психічне здоров”я. Для “них” це саме є ознакою глибоко закоріненого почуття власної неповноцінності.
Кожну з цих концепцій можна проілюструвати десятками прикладів.

43 thoughts on “А ведь и правда?

  1. Так громко убеждают, что украинскость это антиросийское, что некоторые начинают верить и самое ужасное, что желание украинца сохранить свою государственность и национальную идентичность воспринимается как антироссийское поумолчанию. А почему? Это ж маразм.

  2. Насправді прикладів того, як та сама риса ставиться в плюс своїй стороні і в мінус – чужій , надзвичайно багато. Думаю, це типова риса культурологічної війни. Наприклад:
    1.”Наша” сторона зберігає традиції – це свідчить про її історичність і повагу до предків. “Їхня” сторона зберігає традиції – це свідчить про її середньовічність і відсталість
    2.”Наша” сторона легко пристосовується до нових життєвих умов – це свідчить про наш високий інтелектуальний рівень. “Їхня” сторона легко пристосовується до нових життєвих умов – це свідчить про їх деформацію внаслідок багатолітнього гніту і промивання мозків.
    3.”Наша” мова змінюється і засвоює нові синтаксичні конструкції – це свідчить про її динамізм і відкритість. У “їхньої” мови це саме є ознакою штучності і неприродності.
    4.Для “нашої” культури характерною рисою є самоіронія і вміння покепкувати над собою – це свідчить про “наше” психічне здоров”я. Для “них” це саме є ознакою глибоко закоріненого почуття власної неповноцінності.
    Кожну з цих концепцій можна проілюструвати десятками прикладів.

  3. Мене вчора найбільше вразило коли певна особистість назвала ваш допис “агресивним”)))))) Але ні краплини не здивувало, оскільки будь-яка російська доброзичливість закінчується там, де починається українське питання.

  4. Я цілу колекцію такого нарила, як відслідковувала обговорення теми “Галіція” – вона переважно і була тією “їхньою” стороною🙂

  5. Политика порождает пропаганду и русификацию Украины, а отсюда возникает возмущение и неприятие этой политики и тех кто её проводит и поддерживает.
    Русскоязычное население никто не угнетает. Русскоязычное население подогревают в чуствах ненависти ко всему украинскому, и делается это именно в Украине.

  6. Вы знаете, я и моя семья русскоязычное население в Украине. Я общаюсь на русском и дома и с друзьями. Но украинский я знаю хорошо (вряд ли идеально) и свободно на нем говорю и пишу.
    НИКОГДА не сталкивалась с угнетением русскоязычного населения в Украине. Неужели угнетением считается необходимость изучить язык государства, в котором ты живешь? Правда, нет? И мой ребенок пойдет в украинскую школу, так же, как и я в свое время. И статьи я буду писать по-украински, потому что и в Украине должно развиваться антиковедение.
    И моя бабушка прекрасно говорила по-украински еще до революции, не стеснялась считать себя украинкой, хотя относилась к русским дворянам и ее семья близко общалась с Праховым, Скрябиным и другими, не столь известными русскими людьми.
    Я НЕ ВИЖУ, В ЧЕМ СОСТОИТ УГНЕТЕНИЕ, УЖЕ ДОЛГОЕ ВРЕМЯ НЕ ПОНИМАЮ, О ЧЕМ КРИЧАТ РУССКИЕ. Объясните, возможно?

  7. Боюсь, что давно вдолбили. Зачем создавать врагов собственными руками (языком) – не понимаю. Но Украина поделена на 2 лагеря, что особенно ясно было видно по комментариям в Интернете во время выборов. Люди готовы были друг друга на части разорвать. И это очень печально.
    А политикой я тоже стараюсь не интересоваться где-то с начала 90-х, когда увидела всю дрянность нашей политической элиты. С тех пор я ни разу не поддерживала ни одного нашего политика – не вижу ни одного порядочного, и в перспективе тоже((

  8. Русским со всех источников информации “кричат” о том, что украинцы это бендеровцы и садисты, которые их убивают и распинают.
    Не это ли насаждается в российских СМИ, в российском кино – Мы из будущего-2 и Тарас Бульба, тому ярчайшие примеры. Это ж просто феерический маразм, то что показывают по российскому ТВ, для меня российское телевидение, а особенно его новости закончилось в день, когда на майдане стояли несколько сотен тысяч народу, а на российском спутниковом международном канале показывали пустой заснеженный майдан в Киеве. И это же только малюсинькая доля того, что творится в поле дезинформации российских граждан о ситуации в мире, о ситуации в самой России дезинформируют не хуже.

  9. Re: слушатель из Львова
    Кать, и не копайся. Мы с тобой знаем, что простые человеческие отношения возможны, пусть и виртуально на расстоянии. Главное правильно понимать, что несут политики и отделять правду от лжи. Чего тебе и всем искренне желаю!

  10. Ця “війна” триває століттями – якщо буде цікаво можете пошукати в книгарнях “Трубадури російської імперії”, або за посиланням http://litopys.org.ua/thompson/tom.htm. Просто сучасні ЗМІ-інтернет охоплюють ширшу аудиторію і тому темпи насадження ідей значно пришвидшились. При цьому українство позбавлене ресурсів і “трибуни”, щоб протистояти російському імперському агітпропу.
    Чим зарадити – не знаю, хоча здогадуюсь.😦

  11. Но Вы же говорите о ПУТИНСКОЙ России! Чего Вы еще от него ждали? Нынешняя российская власть не считается с собственным народом, а Вы хотите, чтобы они считались с соседями! Вы еще про Лукашенко вспомните! Тоталитаризм – он и есть тоталитаризм((
    Правда, это не оправдывает наших политиков.
    Кроме того, меня действительно очень испугали комментарии с Востока и с Запада Украины в ночь выборов – люди просто ненавидели друг друга. Как мы сможем сделать Украину сильной, ненавидя и обвиняя друг друга. А российские СМИ (не все, кстати) – только провокаторы. Начинать нужно с себя.

  12. Стратегыю “розділяй і властвуй” я не підтримую. Я за те, щоб своє ЗНАЛИ і чужого не цурались.
    Але ж ЗНАЛИ!!! те що було справжньою історією, а не те що писали в “саветской” школі. Сама вчилась в радянські часи і памятаю як вичтельку історії ставила в глухий кут своїми питаннями при всьому класі, а вона мені після уроку втиху писала назви книжок, які б дали мені більше ніж радянський підручник.

  13. 🙂 Це не Путінська Росія, це імперська Россія. Від діда-прадіда. Тому вона і голосує за Путіна. До речі, втративши імперський менталітет, Росія просто розпалась би на куски. Тому вони просто змушені відтворювати свій імперський міф. А Україна-Малоросія – одна з ключових частин цього міфу, звісно в складі Росії. І не думайте, що якщо зараз це не декларується, то про це забули.
    Зараз відбувається економічна реінтеграція України. Якщо згадати уроки історії з її Юрками Хмельницькими-Кирилами Розумовськими, минулого разу інтеграція України в імперію відбувалась близько стоіліття. Побачимо, як воно буде цього разу…

  14. А “слушатель из Львова” который звонит на российское радио, чтобы рассказать, какие москали гады” – это типичный пример русской антиукраинской пропаганды не более. Не верь!
    И если будешь с таким сталкиваться так это и воспринимай. ОК?

  15. «Самое печальное, что…»
    …Русские склонны приписывать «бандеровцам» ту враждебность к себе, которую они сами ощущают к сознательным в национальном отношении украинцам, и тогда тезис «мы их ненавидим» меняется на более удобный и психологически выигрышный — «они нас ненавидят». Тут следует обратить внимание на некоторые специфические психокомплексы в русском сознании. Русская общественность любит обсуждать враждебные чувства других народов относительно русских, но всячески уклоняется от обсуждения и анализа собственных негативных чувств к другим: евреям, татарам, кавказцам, украинцам, прибалтам, сплошь и рядом подменяя серьезный уровень рассмотрения примитивными клоунадами с заверениями «простых людей» в любви к соседу-инородцу или трогательной историей взаимоотношений отдельного русского с отдельным нерусским, что никоим образом не снимает с повестки дня необходимости глубокого и честного анализа взаимоотношений народов.
    Игорь Лосев, доцент, канд. философских наук.

  16. Тобто, тоталітарна? Звичайно, Росія інакше існувати не зможе, занадто багато шматків нахапала.
    Але мене, власне, цікавить Україна і чому люди “ведуться” на провокації, як зовнішні, так і внутрішні.
    А тому, що ще з школи у голови втовкмачуюють на уроках історії не історичні факти, а історичні інтерпретації, які змінюються з кожою новою владою.
    Зараз у нас жахливий міністр освіти, але ж і попередній був НІЧИМ НЕ КРАЩИЙ! Вони все роблять для того, аби Україна продовжувала залишатися поділеною на 2 частини, які ненавидять одне одну.
    З цього потрібно починати.
    А мова вже відроджується. У Києві багато дітей розмовляють лише українською, хоча російську і розуміють.
    Тому російську мову (як на мою думку, даремно) ми через декілька поколінь втратимо. І нічого Росія з цим не поробить, а тому НАВІЩО РЕАГУВАТИ НА ПРОВОКАЦІЇ. Нехай собі.

  17. На жаль ви праві в останньому, але… те чому ми навчимо наших дітей те буде жити в майбутньому. Навчимо думати, та відрізняти міфи від правди, буде це жити, а не навчимо, то помре разом з нами.

  18. Боюся, що теперішній етап “культурологічної війни” повитягував на світло Божий такі концепції, порівняно з якими радянські виглядатимуть верхом виваженості, толерантності та об”єктивності. Я про “Истоки украинского сепаратизма” та споріднену літературу.

  19. Імперська і тоталітарна – це різні речі. Північна Корея – тоталітарна, але не імперська. Росія, насправді, автократична, хоча певні ознаки тоталітаризму там присутні.
    Щодо історії – занадто велика тема, щоб починати сперечатись. Інтерпретації, на мою думку, є не менш важливими ніж факти, яких в історичній науці не так вже й багато. Викладання фактів без інтерпретацій втрачає сенс.
    Щодо мови у нас, очевидно, дуже різне сприйняття ситуації. В київському громадському транспорті домінує російська, україномовну молодь я бачу лише в дитсадковому віці, або серед студентів (певно, з сел). Київська середня школа фактично є російськомовною. Крім того російська мова залишається мовою ділового життя: представники українського крупного капіталу, вихідці з комсомолу, компартії і бандюків є російськомовними; середня ланка менеджменту, як вихідці з великих міст також є переважно російськомовними. Найбільш активна і освітчена частина населення – переважно російськомовні.
    Київські інет-магазини – українською ще можуть привітатись, але одразу переходять на російську, бо технічної української лексики банально не знають. Українська мова в Україні не змогла заповнити технічну і наукову нішу. Значна частина українського політикуму зацікавлена в збереженні поточного стану речей, що означає продовження витіснення української мови з вжитку. Передумов до зміни становища в центральній і східній Україні я не бачу.

  20. Північна Корея – моноетнічна, якщо я не помиляюсь)) Окрім того, у них проблема з сусідами також існує. Хоча я тут дещо поверхова, оскільки серйозно її історією не цікавилась. Як і власне історією ХХ століття.
    А сучасну Росію демократичною чи ліберальною чи ще якоюсь – не назвеш. Лише тоталітарною(( Тобто, з панівною ідеологією, яка, можливо, і імперська.
    А інтерпретацій, щонайменше, не одна, тоді як діти в школі вивчають, як і радянські часи, ідеологічно вивірену (щоправда, вони тепер змінюються частіше). Тобто, думати самостійно вони не вчаться і стають легкою здобиччю різноманітних “міфотворців”.
    А я бачу зміни, і маю на увазі саме дітей дошкільного віку і молодших школярів. Про старші покоління навіть не йдеться, наврядчи вони стануть україномовними у побуті.
    Щодо наукової та технічної ніші – так у нас же наука не розвивається! З моєї теми в Україні за останні 20 років (та й раніше) не захищено жодної дисертації, немає перекладів на українську наукової літератури з західних мов. І тут також не люди винні.
    Через кілька поколінь Україна буде розмовляти лише українською, нікуди ми не дінемося. Росія занадто вже неприваблива держава, для своїх громадян, до речі, також.

  21. Дуже непогано було б змінити викладання історії у школах –
    Саме це я і ставлю за мету. Сподіваюсь, що в мене вистачить сил.

  22. Не можу не погодитись про науку. Нещодавно розмовляла з другом, який закінчив КПІ. 70-80% підручників і викладачів російськомовні, і з цим студенти йдуть по життю, і не їх це вина, це точно.
    За роки незалежності краще б аніж деякі безглузді культурологічні проекти робити, краще б підручники зробили нормальні. Перекладачі повинні були стати основними завантаженими роботою фахівцями. Але…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s